Від “людини з народу” до диктатора: як Лукашенко змінився за 31 рік при владі

У 1994 році білоруси обрали президентом простого директора радгоспу. Сьогодні він — один із найдовготриваліших автократів світу. Рівно 31 рік тому, 10 липня 1994 року, Олександр Лукашенко вперше став президентом Білорусі, здобувши переконливу перемогу у другому турі виборів. Тоді він позиціонував себе як "людина з народу", що обіцяє викорінити корупцію та відновити справедливість. За нього проголосували 80,1% виборців, тоді як його суперник, прем'єр-міністр В’ячеслав Кебич, отримав лише 14,1%. Початок шляху: підтримка народу і надії на зміни До політичної кар'єри Лукашенко очолював радгосп і не мав значного політичного впливу. Саме це дозволило йому подати себе як альтернативу чинній еліті. Його кампанія базувалась на гаслах прозорості, чесності й боротьби з бюрократією. Така риторика принесла йому довіру мільйонів і, зрештою, — перемогу. Шість термінів і поступове згортання демократії З 1994 року Лукашенко безперервно перебуває на посаді глави держави, пройшовши вже шість президентських термінів. З кожними новими виборами його влада ставала дедалі жорсткішою. Якщо спершу він користувався широкою підтримкою, то з часом почав втрачати легітимність через фальсифікації виборів і репресії.Особливо резонансними стали президентські кампанії 2010 та 2020 років. Після кожної з них країну охоплювали масові протести, які влада жорстоко придушувала. Сотні тисяч громадян було затримано, частину з них засудили. Під репресії потрапили журналісти, громадські активісти та представники опозиції. Читайте також: Коли Путін може вийти з війни проти України: ЗМІ назвали рік Від популіста до автократа За три десятиліття Лукашенко повністю зруйнував політичну опозицію, встановивши авторитарний режим. Він централізував управління країною, зміцнив спецслужби, усунув незалежні інституції та запровадив цензуру в медіа. Намагаючись маневрувати між Росією та Заходом, Лукашенко зрештою обрав курс на тісну співпрацю з Кремлем. Після початку повномасштабної війни Росії проти України він дозволив розміщення російської військової інфраструктури на території Білорусі, включно з ядерною зброєю. Крім того, погодився на створення спільного угруповання військ із РФ. Лукашенко входить до переліку найстарших політичних лідерів світу, які утримуються при владі десятиліттями. І хоча його політична риторика змінювалася з роками, підсумок один: від "людини з народу", яка обіцяла зміни, він перетворився на символ автократії та жорсткого політичного контролю.