Українці дедалі частіше обирають екопоховання: від вербових трун до урн-жолудів

У світі набирає популярності тенденція екологічних поховань, яка стає альтернативою як класичним ритуалам, так і кремації. В Україні ця ідея також знаходить прихильників: деякі заповідають упокоїти їх у вербових трунах або в біорозкладних урнах-жолудях. Мета такого вибору — мінімізувати шкоду для довкілля й водночас повернутися до природи у буквальному сенсі. Лідерами у впровадженні сучасних екотехнологій є Велика Британія, США, Канада, Німеччина та Швеція. У США навіть існує варіант — стати частиною морського рифу після смерті. Екоцвинтарі серед лісів і полів У низці країн з’являються спеціальні екологічні кладовища. Вони розташовані у природному середовищі — серед дерев або на відкритих луках. Тут немає класичних надгробків, а місце поховання може бути позначене лише загальним меморіальним знаком.Важливо, що під час таких поховань не застосовують бальзамування чи інші хімічні обробки тіл. Використовуються виключно біорозкладні матеріали для трун або урн. Матеріали для поховання та спеціальний одяг Для екопоховань радять труни з картону, верби, бамбуку, плетеної соломи чи повсті. Металеві елементи, пластикові вставки та тканинні оббивки виключаються, аби не шкодити ґрунту. Навіть одяг може бути особливим — так звані «грибні костюми». Вони пришвидшують процес розкладання, насичують землю поживними речовинами та сприяють росту рослин. Читайте також: З чого роблять крабові палички: правда про склад популярного продукту Остання путь у воді Ті, хто обирає море чи океан для останнього спочинку, можуть скористатися урнами з піску та желатину. У воді вони повністю розчиняються за три дні, а в ґрунті — приблизно за три місяці. Ще один спосіб — після кремації стати частиною штучного рифу. Таку послугу пропонують у Флориді, де прах інтегрують у спеціальні бетонні структури для відновлення морських екосистем. Промесія, компостування та розчинення Сучасні методи дозволяють максимально екологічно підготувати тіло до поховання. Один із них — промесія. Тіло охолоджують рідким азотом до −196 °C, подрібнюють ультразвуком, висушують у вакуумі та очищають від металевих частин. Залишки поміщають у біорозкладну урну й закопують у землю. Вже за пів року-дванадцять місяців усе перетворюється на органічне добриво, а на місці часто висаджують дерево. Також існують інші технології — компостування тіл або розчинення у спеціальному лужному розчині. Усі вони спрямовані на одне: зробити процес повернення до природи безпечним і корисним для екосистем.