Яким був Да Вінчі до війни: відео

Родина Коцюбайла досі не відійшла від його втрати

Командир першої окремого механізованого батальйону «Вовки Да Вінчі» Дмитро Коцюбайло з позивним “Да Вінчі” загинув 7 березня під Бахмутом.

Дитинство Да Вінчі

Дмитро Коцюбайло народився та жив у селі Задністрянське на Івано-Франківщині. Його матір виховувала шістьох дітей – чотирьох доньок та двох синів. Сам Дмитро часто жив у бабусі Іванни Винник у Бовшеві.

Вона й розповіла про його дитинство та про рішення стати на захист України ще у 2014 році, коли Росія увела свої війська до Криму та на територію Донецької й Луганської областей.

В інтерв’ю Hromadske вона розповіла, що змалку Дмитро захоплювався малюванням, а потім полюбляв з металошукачем обходити рідне село у пошуках артефактів.

Іванна Винник каже, що Дмитро не хотів до армії. Він навіть сподівався, що травма від гойдалки допоможе йому “відкосити” від служби у війську. Однак коли подорослішав, то одразу ухвалив для себе рішення стати на захист України. Вже у 19 років він став командиром взводу добровольців.

Родина Дмитра Коцюбайла

Матір Дмитра Оксана Коцюбайло виховувала шістьох дітей. Його молодший брат живе з бабусею, він має інвалідність.

Після смерті Да Вінчі вона з двома доньками зробили собі на руках татуювання, де зображено обличчя Дмитра.

Брат Дмитра, який живе з бабцею, вже чотири рази майже отримав повістку від працівників ТЦК – і це пропри інвалідність та непридатність служити.

Позиція Іванни Винник

Бабуся полеглого Героя вважає, що всі чоловіки мають стати на захист України, як це зробив її онук.

“Всім шкода своєї дитини. А моєї не шкода, що він 9 років на війні був у такому пеклі та загинув”, – додала вона.

Як Дмитро отримав позивний “Да Вінчі”

Оксана Коцюбайло каже, що з 2014 року її сина Дмитра ніхто не кликав за іменем. До нього майже одразу причепилося прізвисько “Да Вінчі”. Все через те, що він дуже захоплювався малюванням.

Матір полеглого Героя каже, що як тільки в Києві почалася Революція Гідності, її син одразу поїхав підтримати народ, який вийшов на Майдан.

Потім 2014 року Дмитро вже відбув на фронт добровольцем. На той час він мав лише 18 років.

У бою в селищі Піски Донецької області він отримав перше поранення. Після лікування повернувся в рідне село, де його зустріли всі односельці. Дмитро попередив, що він тут не надовго, бо його “чекають товариші”.

“Я до нього дзвоню, питаю “Діма, що ти там?”. Він мені каже: “Та мамо, все нормально. Там маленька подряпина”, – пригадувала матір Героя.

Нагадаємо, український військовослужбовець на псевдо “Схід” захищав “Азовсталь” на початку 2022 року. Йому вдалося не потрапити у полон та дістатися підконтрольної Україні території й повернутися до лав Сил оборони.