Каземати смерті у столиці: де в Києві в’язниця, яка була символом імперських репресій

Київ відомий своїми золотими куполами, мальовничими вулицями та сучасними будівлями.

Проте в його серці є місця, сповнені темної історії, що зберігають пам’ять про страждання та боротьбу. Одне з них — Косий капонір, який колись став ареною жорстоких розправ Російської імперії над політичними в’язнями.

Фортифікаційна споруда була зведена у 1844 році як частина Київської фортеці. Назву “косий” вона отримала через своє розташування під кутом у валу, що дозволяло вести фланговий вогонь уздовж рову.

Від оборонної споруди до імперської в’язниці

Первісне військове призначення капоніру тривало недовго. Уже в 1870-х роках його переобладнали у військову в’язницю, яку згодом почали називати “Київським Шліссельбургом” — за аналогією з сумнозвісною тюрмою в Російській імперії.

Товсті стіни, холодні підземелля та повна ізоляція зробили Косий капонір ідеальним місцем для утримання політичних в’язнів, революціонерів і “неблагонадійних” підданих. Саме тут відбувалися допити, катування та страти тих, хто виступав проти імперського режиму.

Місце страт і придушення повстань

Найжахливіша сторінка історії капоніру — це страти учасників революційних рухів. Дослідники Київської фортеці підтверджують, що розстріли проводилися безпосередньо біля споруди. Найвідомішим епізодом стала страта саперів-повстанців у 1905 році, які виступили проти царського гніту.

У період 1905-1907 років тут страчували засуджених за “державну зраду” чи участь у військових заколотах. Серед страчених — Борис Жаданівський та його соратники, які боролися за визволення України від імперської влади.

Читайте також: Стоп-кран у потязі можна зривати лише в трьох випадках – яких саме

Після Лютневої революції 1917 року Косий капонір перестав бути місцем ув’язнення. Його переобладнали під музейну експозицію, присвячену історії політичних репресій та боротьбі українців за свободу.

Сьогодні капонір є частиною Національного військово-історичного музею України. Його каземати — це не просто стіни з минулого, а живе нагадування про ціну волі, жертовність революціонерів і незламність людського духу навіть у найтемніші часи історії.