Роботи воюють і беруть у полон окупантів – командир з Третьої штурмової

2026 рік, за оцінкою військових, стане переломним для наземних роботизованих систем на фронті Повномасштабна війна змусила армії переосмислити техніку та тактику, а дрони перетворили небо на окремий театр бойових дій. Тепер ця революція спускається на землю: у ЗСУ формується окремий рід “сталевих побратимів” — наземні роботизовані комплекси (НРК). Командир роти ударних НРК Третьої штурмової бригади Микола “Макар” Зінкевич переконаний, що вже найближчим часом роботи вступатимуть у сутички не лише з піхотою, а й між собою. В інтерв’ю “Телеграфу” Зінкевич зазначив, що перші підрозділи активно застосовують НРК понад півтора року — від підвезення боєкомплекту та продовольства до евакуації поранених із “нуля”. Війна дронів і роботів Саме побачена евакуація під вогнем, виконана двома операторами за допомогою робота, стала для Зінкевича точкою входу у новий напрям. “НРК знімають із людей найризикованіші завдання і зберігають боєздатність підрозділів”, — підсумовує він. За словами командира, в бригаді вже розгорнуто дві роти НРК, а взводи є у кожному лінійному батальйоні; аналогічні структури формують 92-га, 93-тя та інші частини. Наймасовіше нині використовують логістично-евакуаційні платформи — адже “логістика це артерії війни”, а класичний транспорт дедалі частіше знищується БПЛА. Водночас у ЗСУ зберігається нерівномірність впровадження: частина бригад рухається за новими стандартами, інші лишаються в полоні “совкових” підходів і втрачають людей там, де можуть працювати роботи. Також читайте: Яка вона – секретна зброя ЗСУ, що може змінити хід війни Штурм без піхоти Окремий розрахунок наземних “камікадзе” Третьої штурмової провів штурм укріпленого бліндажа, куди раніше марно били артилерія та авіабоєприпаси. Після підриву входу перший НРК змусив противника відійти вглиб, другий — заблокував вихід. Тоді російський боєць показав у камеру картонку з написом про намір здатися, і оператори, замість детонації, дистанційно вивели його на наші позиції. Ділянку фронту піхота зайняла за 15–20 хвилин без жодного пострілу — випадок, який, за словами Зінкевича, став прецедентом штурму без участі живих штурмових груп. Під конкретне завдання роботи несли по 30 кг вибухівки, але підрозділ має досвід застосування й 120 кг зарядів, а рекорд — доставлення трьох ФАБ-250 (разом 750 кг) у тил ворога. Командир наголошує: порівнювати НРК і FPV некоректно — це різні інструменти. Перевага безекіпажних платформ на землі — велика вантажність і стійкість до ризиків, тоді як у повітряних — маневровість і швидкість дії. Не менш показовий логістичний ефект. Середній річний обсяг перевезень однієї роти — близько 300 т, тобто до 800 кг за ніч на небезпечних ділянках. Людською “ходкою” це 41 піхотинець із додатковими 20 кг на кожному; два українські НРК виконують той самий обсяг без ризику для життя. Вартість однієї платформи середньої вантажності — $5–15 тис., що на порядки менше за бойову бронетехніку і, головне, неоціненне у вимірі збережених бійців. Разом із тим підрозділам потрібні люди: оператори, інженери, ІТ-фахівці, зварювальники, розвідники — “залізна” революція потребує рук і голів. Фронт 2026-го, вважає Зінкевич, стане роком масового застосування наземних роботів і зіткнень “платформа проти платформи”. Проте роботи не замінять піхоту: територія стає українською лише там, де ступила нога нашого воїна. Завдання НРК — зменшити навантаження, скоротити втрати та відкрити піхоті шлях. “Ми готуємо людей, даємо повний цикл навчання і ніколи не відправляємо непідготовлених. А головні вимоги до кандидатів прості — мотивація і наснага”, — резюмує командир роти ударних НРК.