19-річна українка вибралась з Донецька і розповіла про життя в окупації

Звільнитися дівчині допомагала команда спілки “Українська мережа за права дитини”

19-річна Карина (ім’я змінене) самотужки вибралася з окупованого Донецька, пройшовши важкий шлях до свободи.

Тепер вона має український паспорт, готується до вступу у виш і жодного дня не пошкодувала про своє рішення.

Втеча з окупованого Донецька

Два роки Карина готувалася до втечі з окупації, а сама дорога зайняла два важкі дні, за які вона пройшла три кордони та кілька фільтраційних пунктів. Вона розповіла “Суспільному”, що основною метою було відчути себе вільною.

“Я виїхала спеціально з “ДНР”, бо не можу там, я їх ненавиджу. Я свідомо обрала Україну, щоб їх не бачити. Усе, шляху назад немає. Не було жодного дня, коли я хотіла б повернутися”, – поділилася Карина. На її шляху допомагала команда спілки “Українська мережа за права дитини”.

Життя в окупації

Життя в окупації, за словами Карини, пронизане пропагандою та занепадом. На школах в Донецьку, за її словами, більше “зеток”, ніж на військових “Уралах”. Навчальні заклади перетворилися на осередки військової тематики, де навіть святкові події мають пропагандистський характер.

Також читайте: “А мій в Азові”: хто став героями реклами

На уроках дітям розповідають про “велич” Росії та вихваляють російських письменників, принижуючи українських. Дівчат з підліткового віку привчають до того, що їхнє головне призначення – “народжувати защітніков родіни”, а навчання для них не є пріоритетом.

Карина згадує Донецьк як місто, що втратило свою колишню красу. Колись “місто троянд” тепер брудне, запилене та заросле бур’янами. Багато будинків зруйновано, шахти закриті, а воду подають раз на три дні. “Все, за що любили Донецьк, помирає, або знищене чи “у передсмертних конвульсіях”, – розповіла вона. Замість вирішення реальних проблем, окупаційна влада хизується “реконструкцією” зупинок громадського транспорту, фарбуючи їх у кольори російського прапора.

Працюючи на заправці, Карина чула, як російські військові хизувалися своїми злочинами, розповідаючи про катування українських військових на закритих шахтах. Незважаючи на страх, дівчина знайшла в собі сили для опору. Вона малювала агітаційні листівки, неприємні для росіян, і навіть, не побоявшись пістолета, яким їй погрожував п’яний окупант, сказала йому: “Єдь на свою долбаную родіну”.  

Дочекавшись повноліття, Карина влаштувалася на АЗС, щоб заробити гроші на дорогу, і за рік назбирала необхідну “фінансову подушку”. Шлях до України через Росію та Білорусь був непростим. Найбільше вона боялася жорстких фільтрацій у Білорусі, але, на щастя, їй пощастило. Наразі Карина перебуває на підконтрольній Україні території, має український паспорт і планує вступити до університету на дизайнера, щоб розпочати нове, вільне життя.