Колишня катівня гестапо: що за історію приховує замок на Рівненщині

Клеванський замок входить до сотні найвидатніших замків України

На Рівненщині височить величний, але нині напівзруйнований Клеванський замок, що зберігає пам’ять про століття подій. Ця архітектурна пам’ятка XV століття, яка входить до переліку визначних фортець України, бачила часи розквіту та занепаду.

Його мури були свідками багатьох історичних епох, від княжих володінь до трагічних подій воєн. Зараз замок стоїть пусткою, поступово піддаючись руйнівній дії часу. Його історія — це калейдоскоп перетворень, що відображає долі країни.

Клеванський замок

Клевань вперше згадується у письмових джерелах 1458 року як власність князя Михайла Васильовича Чарторийського. Землі були передані йому Великим князем Литовським Свидригайлом у 1446 році. Перші відомості про місцеву фортецю датуються 1475 роком, а вже у 1495 році луцький староста Федір Михайлович Чарторийський значно розбудував її. Він оточив фортецю кам’яними стінами та глибоким ровом, що наповнювався водою з річки Стубли. 

Було зведено дві муровані п’ятикутні вежі, відомі як “пун тоне”, які збереглися до наших днів і мають стіни товщиною до 3,8 метра. Одна вежа контролювала підходи з боку річки, інша — в’їзну браму. Третя, дерев’яна вежа, не дожила до сучасності. Будівництво замку остаточно завершилось у 1561 році. Опис 1605 року свідчить, що головну оборонну функцію виконувала західна вежа з міцним бастіоном, тоді як східна слугувала арсеналом.

Від оборони до просвітництва

З часом, через віддаленість від кордонів Речі Посполитої, Клеванський замок почав втрачати своє оборонне значення. Юрій Чарторийський припинив постійно проживати в ньому і перетворив фортецю на госпіталь. У 1632 році замок передали єзуїтам, які заснували тут свою колегію. Вони володіли спорудою до 1773 року, коли за наказом австрійського імператора Йосипа все майно єзуїтів було конфісковано. Після цього замок пустував до початку ХІХ століття.

Період навчальних закладів та повстань

У 1817 році князь Костянтин Чарторийський перебудував замок, відкривши в ньому польську гімназію. Під час цих робіт було розібрано східний мур, а на його місці збудовано два флігелі для потреб гімназії. Однак у 1831 році, після польського повстання, в якому активно брали участь гімназисти, російське самодержавство ліквідувало цей навчальний заклад. 

У 1832 році тут з’явилося училище, проте його вже через два роки перевели до Луцька. Згодом луцьку гімназію знову перевели до Клеванського замку, але це тривало недовго. У 1836 році замок знову спорожнів на прохання князя Любомирського, який домігся переведення гімназії до Рівного.

Замок у вирі воєн та післявоєнного хаосу

У 1842 році замок викупило удільне відомство. У 1878 році тут розмістилося духовне училище, переведене з Дерманя, яке функціонувало до 1915 року. Перша світова війна завдала замку значних пошкоджень. У 1916–1917 роках тут розташовувався ветеринарний евакуаційний пункт 11-ї армії Південно-Західного фронту. Після війни, з 1918 по 1925 роки, порожні приміщення замку зайняли люди, що втратили свої оселі внаслідок бойових дій.

Також читайте: Ваші предки були розбійниками, якщо отримане прізвище звучить так

Від школи до катівні

З 1925 по 1935 роки в замку функціонувала семикласна школа. Однак у 1935 році її перевели до новозбудованого приміщення, а в замку розмістили школу-інтернат для дітей-сиріт. Період з 1939 по 1953 роки став одним із найтрагічніших в історії замку: у різні часи його приміщення використовували загони НКВС та каральні органи німецької окупаційної влади, перетворивши його на місце тортур. З 1953 по 1988 роки тут почергово розміщувалися школа механізації (пізніше сільське професійно-технічне училище №3) та лікувально-трудовий профілакторій.

З 1988 року приміщення Клеванського замку залишаються покинутими та ніким не використовуються. Наразі він активно продовжує руйнуватися, перетворюючись на руїни. До наших днів дійшли дві напівзруйновані башти, з яких східна збереглася краще, цегляний віадук над ровом, а також дво- та триповерхові будівлі колишнього духовного училища.