Ви – корінні українці, якщо прізвища закінчуються саме так

Українські прізвища розкривають багатство національної історії

Українські прізвища є унікальним відображенням культурної спадщини народу. Їхні закінчення та походження можуть розповісти про регіональну ідентичність і давні традиції.

Прізвища українців мають глибоке історичне коріння, деякі з них сягають понад тисячу років. Вони не лише вказують на родинні зв’язки, а й відображають географічні, професійні чи соціальні особливості предків, зберігаючи пам’ять про минуле, пише Телеграф.

Як закінчується українське прізвище

Одним із найпоширеніших закінчень є «-енко», характерне для Чернігівської та Львівської областей. Такі прізвища, як Тищенко, Бондаренко чи Коваленко, мають патронімічний характер, указуючи на родинне походження. Вони є своєрідною візитівкою центральної та західної України.

Також читайте: Понад 12 тисяч українців мають прізвище Медведєв: яке його походження

Прізвища з закінченням «-ук», такі як Марчук, Дмитрук чи Кравчук, переважають у Житомирській, Волинській і Рівненській областях, де проживає близько 30% їхніх носіїв. Крім того, на Закарпатті та Полтавщині поширені іменникові прізвища, як-от Стріха, Дуб чи Куниця, що відображають зв’язок із природою чи побутом.

Закінчення «-ський», «-зький» і «-цький», як у прізвищах Хорольський чи Миргородський, часто асоціюють із польським впливом, але вони є частиною слов’янської традиції. Ці прізвища вказують на географічну прив’язку до міст чи регіонів, підкреслюючи розмаїття української ономастики.