Російська авіація перебуває у глибокій кризі

Російська військова авіація, попри гучні заяви Кремля, переживає серйозну кризу. Через санкції, технологічну відсталість і ефективну протиповітряну оборону України, авіапарк окупантів поступово втрачає боєздатність.

Про це в інтерв’ю OBOZ.UA розповів військовий авіаексперт Анатолій Храпчинський.

Двигуни — головна слабкість російської авіації

Одна з найгостріших проблем — дефіцит сучасних авіадвигунів. Після втрати доступу до українських підприємств «Мотор Січ» та «Івченко-Прогрес», Росія виявилась неспроможною самостійно виробляти надійні турбіни для бойової техніки. Через це модернізація та утримання флоту стратегічних бомбардувальників — майже паралізовані.
Показовий приклад — займання двигуна на борту Ту-160, яким раніше користувався сам Володимир Путін. Причина — встановлення зношених запчастин з іншого літака.

Росія показує “міць авіації”, але це ілюзія

Російська пропаганда оперує цифрою у понад 3700 бойових літаків і гелікоптерів, але, за словами експерта, лише 30–40% техніки здатна до реальних бойових дій. Більшість перебуває на тривалому зберіганні, у ремонті або просто несправна.

Зі 120 стратегічних бомбардувальників, за оцінками, справними залишаються не більше третини. Ситуацію погіршують регулярні удари ЗСУ по ремонтних заводах: після атак на Таганрозький авіазавод ремонт Ту-95МС і літаків А-50 фактично зупинено.

Українська ППО лякає росіян

Українська ППО виявилася смертельно ефективною. Системи Patriot, NASAMS, IRIS-T, а також мобільні групи з ПЗРК та MANPADS призводять до регулярного знищення Су-34, Су-35, а подекуди — навіть стратегічних Ту-22М3 і А-50.

Храпчинський зазначає: російські пілоти не мають культури бойового виживання. Вони не звикли до умов, де кожен виліт — ризик, а не рутинний політ. Саме несподівані дії ЗСУ змушують авіацію РФ уникати активних дій і літати лише там, де немає загроз.
“Тепер небо над Україною — зона підвищеного ризику. Росія втратила повітряне панування”, — підкреслює експерт.

Читайте також: Путін розчарував Трампа остаточно: не хоче миру

Російський ВПК — на межі

Більшість підприємств російської авіагалузі — Казанський авіазавод, КнААЗ, Іркутський авіазавод, «Авіастар», тощо — об’єднані в концерн Ростех. Але виробничі потужності зношені, інженери масово виїжджають, а імпортозаміщення буксує роками.

Нові моделі, як-от ПД-8 і ПД-14, які мали замінити іноземні двигуни для цивільних “Суперджетів” та МС-21, досі не пройшли сертифікацію. А випуск тактичних літаків — Су-30СМ, Су-34, Су-35, Су-57 — не перевищує 10–15 одиниць на рік. При цьому українська армія знищує більше літаків за декілька місяців.

Особливу слабкість демонструє транспортна авіація. Виробництво Іл-76 після розпаду СРСР зупинилося в Узбекистані, а на новому заводі в Ульяновську темпи мінімальні — 1–2 літаки на рік.
“Росія не здатна швидко замінювати втрати. Після кожного знищеного Су-34 чи удару по тиловому підприємству — роки очікування. І це — за найкращих обставин”, — зауважив Храпчинський.

Авіація агресора — стратегічно вразлива

Окупанти нині обирають обережну тактику: стратегічні Ту-95МС і Ту-160 запускають ракети з територій глибоко в тилу, як-от Каспійський регіон або Волгодонськ. Винищувачі та бомбардувальники діють під прикриттям ППО, вертольоти — лише на малих висотах і біля лінії фронту.

Натомість кожне несподіване рішення ЗСУ — нова загроза. Мобільні ПЗРК, несподіване розгортання Patriot, нічні переміщення підрозділів — усе це паралізує агресора.
“Сьогодні найбільший страх російських пілотів — це не ракета, а невизначеність. Їх лякає саме те, що Україна змогла перетворити небо на смертельну пастку”, — резюмує авіаексперт.

Реальний стан російської авіації — далекий від заявленої “повітряної величі”. Це більше схоже на радянський міф, що розсипається під натиском сучасної війни, високоточної зброї та професійних дій українських захисників.