Чим насправді пахнув Стародавній Рим

Уявляючи Стародавній Рим, ми бачимо Колізей, легіонерів і форуми, але майже не замислюємося, які аромати заповнювали повітря столиці великої імперії. Від трупів і фекалій до троянд і ладану — запахи Риму були контрастними й часом шокуючими. Про це пише Phys.org. Несолодка правда: міські вулиці смерділи Більшість римських вулиць були далекими від ідеальної чистоти. У місті панувала антисанітарія: туалети часто не мали з’єднання з каналізацією через страх перед щурами та смородом. Натомість вміст "нічних ваз" просто виливали у вигрібні ями або на вулиці.Окремі служби збирали людські відходи — фекалії використовували як добриво, а сечу — для обробки тканини. Це було прибутковим бізнесом, адже навіть імператор Веспасіан запровадив податок на сечу. Жителі Риму часто мешкали в переповнених будинках або просто неба, що тільки посилювало загальну «ароматичну атмосферу». Тварини і трупи — ще одне джерело смороду У місті часто можна було зустріти ослів, мулів і велику рогату худобу. Їхні випорожнення залишались на вулицях, створюючи стійкий неприємний запах. У пекарнях тварини обертали млини, а археологи вважають, що кам’яні підвищення на вулицях Помпей слугували для уникнення бруду.Але найжахливішим джерелом смороду були... мертві тіла. Поховання не завжди відбувалися вчасно або взагалі — померлих іноді просто залишали на вулицях. Історик Светоній навіть згадував собаку, яка принесла людську руку до столу імператора. Гігієна і дезодоранти — не зовсім як у XXI столітті Щоденне миття не було поширеною практикою. У громадських лазнях могли купатися десятки людей одночасно, причому без мила. Для очищення тіла римляни використовували ароматизовану оливкову олію, яку зішкрібали з тіла бронзовими шкребками — стригілями. Цікаво, що замість сучасних дезодорантів застосовували напої з трав. Наприклад, відвар розторопші у вині вважався засобом проти запаху з-під пахв. Для чищення зубів могли використовувати пасти з попелу або навіть тертого рогу. Читайте також: Цей предмет точно є у вас вдома. Позбудьтесь його негайно Розкішні аромати для обраних Попри загальний сморід, у Римі існував цілий світ парфумерії. З I століття до н.е. набули популярності скляні флакони для парфумів. Ароматизовані жири з троянди, ірису, кориці, ладану й навіть шафрану використовували як для особистого користування, так і для обрядових цілей.Парфумованими оліями натирали навіть статуї богів у храмах. Склади з прянощами — перцем, миррою, корицею — існували просто в центрі Риму. Імперія мала достатньо багатства, щоб завозити пахощі з Індії, Аравії й Африки. Запах величі чи сморід цивілізації Історики вважають, що для римлян характерний запах міста — суміш людських відходів, їжі, диму, квітів і спецій — був звичним. Навіть якщо для нас це звучить огидно, в античному світі це могло сприйматись як частина повсякдення або навіть — ознака розвиненої культури.«Запахи Стародавнього Риму — це не лише про гнилизну, а й про розкіш, торгівлю, віру і побут. Це аромат імперії у всій її контрастності», — підсумовують дослідники. Сьогодні ж про ті запахи нагадують археологічні артефакти, історичні тексти й наша уява, яка здатна оживити минуле — не лише в кольорі, а й у запахах.