Чи існує російський народ взагалі: чотири важливі аргументи

Андрій Коваленко нагадав важливі історичні факти Питання ідентичності завжди було ключовим для самоусвідомлення націй, а для сучасної Росії воно набуває особливого значення. Чи є "росіяни" самостійною нацією, чи їхня ідентичність є скоріше зібраним конструктом імперії? Голова Центру протидії дезінформації Андрій Коваленко у своєму дописі розклав по полицях історичні, політичні та культурні аспекти цього складного питання, пропонуючи чотири важливі аргументи для роздумів. Історична маніпуляція спадщиною Русі Московія не є прямим спадкоємцем Київської Русі, хоч російська держава століттями нав'язує цю версію. Після монгольської навали Русь розпалась, а Москва ще два століття перебувала під впливом Золотої Орди. Ідея «третього Риму» та привласнення православної спадщини стала основою політичного міфу, створеного для легітимізації московського царства. Сформована, а не народжена нація «Русский народ» не сформувався природним шляхом. Це продукт імперської політики, що включає примусове зросійщення та асиміляцію різних етнічних груп — від угро-фінів до народів Поволжя. У XVIII–XIX століттях імперія насадила концепцію «єдиного триєдиного народу», яка нині продовжує функціонувати як інструмент для ідеологів путінського режиму. Раніше на “Крапка.Медіа”: ГУР розкрило дані 11 російських пропагандистів: хто потрапив у список Імперський функціонал замість етнічного єднання За словами Коваленка, «русскость» — це не етнічна спільність, а політична лояльність до центру. Вірність Москві, мові, правителю — ось що вважається маркером «російськості». Це народ без колективної пам’яті, де національні культури стираються, а замість них — пропагандистський образ «єдиного» народу. Мова і культура як інструмент контролю Літературна російська мова — не результат народного розвитку, а суміш елементів, створена для обслуговування імперської еліти. Культура Росії завжди була спрямована не на розвиток народу, а на підтримку влади. Вона централізована, знеособлена та виключає регіональну ідентичність, нав’язуючи єдиний «імперський» канон. Імперська фікція замість національної реальності Коваленко підсумовує: в біологічному, культурному й політичному сенсі «російського народу» не існує. Це — вигадана форма, яку імперія постійно відтворює через насильство та пропаганду. І поки існує потреба в централізованому контролі, «русский народ» залишатиметься не ідентичністю, а функцією.