Донька Путіна може стати його наступницею: що про неї відомо

Кремль готує новий сценарій передачі влади

Кремль, видається, розглядає сценарій, який може кардинально змінити хід російської політики. У центрі уваги — донька Володимира Путіна Катерина Тихонова. Вона може стати його формальною наступницею, зберігши владу в межах родини. Утім, поряд з нею активно виводиться у публічну площину і друга донька президента — Марія Воронцова. Обидві фігури просуваються як перспективні лідери з різним публічним образом.

Хто така Катерина Тихонова

За даними джерел, близьких до адміністрації президента РФ, ідею висування Тихонової активно просуває впливовий науковець і підприємець Михайло Ковальчук. Він переконує Путіна, що такий варіант дозволить контролювати зміну влади, зберігши спадковість, повідомляє канал ВЧК-ОГПУ.

Катерина — фізик-математик за освітою, очолює науковий фонд та пов’язана з високотехнологічною компанією “Геоскан”, що стрімко зростає. Її позиціюють як “технократа” з чистою політичною біографією.

Також на Крапці: Путін розраховує на затяжну війну: в ISW пояснили, чому він не зацікавлений у реальних переговорах

Розкішне життя доньки Путіна

Тихонова бере участь у проєктах Кремля на міжнародній арені, зокрема в Африці, розвиваючи науково-гуманітарні контакти. Її стиль життя — приватні перельоти, охорона від спецслужб, постійні візити до Європи — викликає багато запитань. За даними ЗМІ, усе це, ймовірно, фінансується з державного бюджету. Однак публічно своє походження та статус доньки Путіна вона ніколи не визнавала.

Марія Воронцова — інша роль у великій грі

Паралельно з просуванням Тихонової, Кремль формує імідж Марії Воронцової як гуманітарного лідера. Вона фігурує у ЗМІ як медик, науковиця, генетик, а також нібито героїня “польового госпіталю”, яка рятувала солдатів. І хоча ця історія має ознаки пропаганди, її активно використовують для створення позитивного образу. Воронцова бере участь у форумах, виступає з доповідями та поступово стає публічною особою.

Політична династія замість вибору

Сценарій “династійної передачі” влади вигідний для Кремля: він дозволяє демонструвати оновлення без реальних змін. Тихонова подається як нове обличчя, але під повним контролем старої системи. Водночас Воронцова створює образ моральної фігури — “дочки нації”, що дбає про поранених і науку. Це дозволяє режиму охопити одразу кілька електоральних ніш.

Реалізація цього сценарію стане безпрецедентним кроком — не лише через гендер, а й через формальне перетворення авторитарної моделі на сімейну монархію. Якщо Катерина Тихонова дійсно стане кандидаткою в президенти, Росія отримає першу жінку на чолі держави з родини чинного диктатора. Така перспектива ставить під сумнів будь-які ілюзії про можливу демократизацію Росії найближчим часом.