Чи правильно говорити “плюшевий”: мовознавці роз’яснили значення слова

Популярне слово “плюшевий” в українській мові не є русизмом — воно цілком відповідає мовним нормам і має офіційне походження У мовному вжитку українців слово “плюшевий” трапляється часто — особливо щодо іграшок чи тканин. Але чи є воно нормативним для сучасної української мови? Мовознавці підтверджують, що прикметник “плюшевий” не лише коректний, а й зафіксований у Великому тлумачному словнику української мови. Його походження пов’язане з назвою тканини “плюш” — матеріалом, що нагадує оксамит і має м’який ворс. Читайте також: Назва пальців на руці українською: як сказати “безіменний” Що таке плюш і чому “плюшевий” За визначенням лексикографів, плюш — це м’яка ворсиста тканина, схожа на оксамит, з довгим і рідким ворсом на лицьовому боці. Прикметник “плюшевий” утворено від цього слова шляхом додавання типового суфікса -евий, що вказує на матеріал виготовлення. Тобто “плюшевий” — це той, що зроблений із плюшу або схожий на нього за текстурою. Саме тому вирази “плюшевий ведмедик”, “плюшева ковдра” чи “плюшевий одяг” є мовно правильними. Походження слова Етимологічно слово “плюш” має французьке коріння — від “peluche”, що означає ворсисту тканину. До української мови термін потрапив ще у XIX столітті як запозичення і з того часу активно вживався в описі меблевих тканин, одягу, а згодом — іграшок. Де правильно вживати “плюшевий” Слово “плюшевий” коректно вживати в таких контекстах: Плюшевий ведмедик — м’яка іграшка з плюшу Плюшева ковдра — текстильний виріб із ворсистої тканини Плюшевий одяг — предмети гардероба, виготовлені з плюшу Крім того, слово може вживатися в переносному значенні, коли йдеться про щось ніжне, комфортне або м’яке — наприклад, “плюшевий комфорт” або “плюшеве відчуття”.