Гігієна в СРСР: звички минулого, які сьогодні викликають здивування та огиду

Гігієнічні звички радянської доби формувались в умовах гострої нестачі товарів, одноманітного вибору і популярності "народних" методів догляду за тілом. Те, що колись вважалося нормою, сьогодні викликає подив, а іноді навіть огиду — особливо з погляду сучасної медицини. Через відсутність якісних засобів особистої гігієни чимало радянських практик шкодили здоров’ю. Навіть сьогодні деякі представники старшого покоління продовжують дотримуватися правил, які вже давно втратили актуальність і визнані небезпечними. Засоби гігієни: мило, газети та черги до вбиральні Одна з найпоширеніших звичок — використання господарського мила для миття тіла та обличчя. Його вважали універсальним, хоча лікарі попереджають: луги та їдкий натрій у складі мила пересушують шкіру і можуть викликати дерматити. Читайте також: Допомогти душам померлих: традиції поминальних днів, яких треба суворо дотримуватися Через дефіцит туалетного паперу люди використовували старі газети та книги. Це не лише спричиняло жарти про "начитаних" громадян, а й шкодило здоров’ю — друкарська фарба містила свинець та інші токсичні речовини. Крім того, через спільні туалети у гуртожитках і комуналках черги до вбиральні ставали звичним явищем. Косметика по-домашньому: одеколон, гуща та дріт У СРСР бракувало декоративної та доглядової косметики, тому жінки імпровізували. Для очищення шкіри часто використовували чоловічий одеколон — через високий вміст спирту він пересушував обличчя і був небезпечним для очей. Замість скрабів застосовували кукурудзяне борошно або кавову гущу. Для укладання волосся — цукрову воду або пінне, а для завивки — розпечений дріт. Сушили волосся над газовою плитою або в духовці, спрямовуючи гаряче повітря газетним "козирком". Баня раз на тиждень та жіноча гігієна Щоденного душу в СРСР майже не практикували — натомість раз на тиждень ходили в громадські лазні. Це була не лише гігієнічна процедура, а й своєрідне соціальне дозвілля. Паріння з віником, що викликало шок у іноземців, вважалося корисною традицією. Жіноча гігієна залишалася закритою темою. У той час як на Заході вже користувалися одноразовими засобами, радянські жінки змушені були використовувати багаторазові тканинні прокладки. Їх прали після кожного використання. Широкий доступ до спеціальних засобів з’явився лише після розпаду СРСР.