Скандальні заяви про війну, реформи та ЛГБТ: яким був Папа Римський Франциск (фото)

Перш ніж знайти своє духовне покликання, Хорхе Маріо Бергольйо пройшов непростий шлях. Його дитинство пройшло у столиці Аргентини в родини емігрантів з Гентуї, він любив танго і футбол, а згодом обрав церкву.

Про життєву історію 266-го Папи Римського розповів 24 Канал.

Дитинство та молодість Папи Франциска

Народився Хорхе 17 грудня 1936 року в аргентинській столиці Буенос-Айресі. Він був найстаршою дитиною в родині італійських емігрантів із Генуї, які оселилися в Аргентині за кілька років до його народження.

У дитинстві захоплювався танго і футболом, зокрема залишався вірним вболівальником клубу “Сан-Лоренсо” все життя. У школі вчився разом із легендою світового футболу Альфредо ді Стефано — зіркою мадридського “Реала”.

Любов до спорту не завадила Бергольйо у 1990 році дати обітницю Діві Кармен — більше ніколи не дивитися телевізор. Відтоді результати матчів він дізнається від охоронців або з газет, зокрема з улюбленого видання La Repubblica. Тож сцена з фільму “Два Папи”, де Папа дивиться фінал ЧС-2014, — вигадка режисера.

Від роботи охоронцем до ченця-єзуїта

Його батько працював на залізниці, а сам Хорхе за фахом — хімік-технолог. У молодості він встиг попрацювати і викидайлом у нічному клубі, і прибиральником, і лаборантом. Але у 1955 році вирішив вступити до духовної семінарії.

У той період у нього були романтичні стосунки, але він вирішив відмовитись від особистого життя заради служіння Богу. 11 березня 1958 року Хорхе вступив до ордену єзуїтів.

Після навчання в Чилі та здобуття ступеня з філософії він почав викладати у коледжі Святого Йосипа. Пізніше став його ректором.

Священик, якому довелося пройти через військову диктатуру

У 1969 році у віці 33 років його висвятили на священика, а вже в 1973-му Бергольйо очолив аргентинську провінцію єзуїтів.

Це відбулося у складний період — у 1976 році в Аргентині почалася епоха хунти, що супроводжувалась насиллям та репресіями. Опозиціонери, зокрема священники, ставали мішенню: їх катували, вбивали, викидали в море.

Жахливою стала доля священників Орландо Йоріо та Франсіско Халікса, яких викрали й згодом знайшли мертвими. Після падіння режиму Бергольйо звинувачували в бездіяльності щодо їхнього захисту, хоча сам він організовував таємні маршрути для втечі переслідуваних до Бразилії. У судових процесах проти хунти він виступав свідком.

Читайте також: Помер Франциск: хто може стати наступним папою Римським

На початку 2000-х журналіст Орасіо Вербіцкі оприлюднив книгу з повторними звинуваченнями у співпраці з диктатурою. Це викликало нове розслідування, яке могло зруйнувати шанси Бергольйо на обрання Папою. Усі обвинувачення були зняті лише безпосередньо перед Конклавом 2013 року.

Кар’єрне зростання та шлях до Ватикану

У 1986 році він здобув докторський ступінь з богослов’я у Німеччині. Після повернення до Аргентини став духовним керівником у Кордовській архієпархії.

У 1990-х роках його висвятили на єпископа — спочатку коад’ютора, а після смерті свого наставника він очолив Буенос-Айреську архієпархію. Пізніше отримав сан кардинала та низку відповідальних посад у Ватикані, що й підготувало його до обрання наступником Папи Бенедикта XVI.

Чому понтифікат Папи Франциска — історичний

Кардинал із Аргентини мав шанси очолити Католицьку церкву ще у 2005 році, після смерті Івана Павла II. Проте на той момент члени Конклаву не наважилися на революційне рішення — обрати Папою представника з Латинської Америки. Існує думка, що вплинути на це могла також судова справа, пов’язана з Бергольйо, яка несподівано набула розголосу саме у той час. У підсумку новим Папою став Йозеф Ратцінгер з Німеччини, який прийняв ім’я Бенедикта XVI.

Тоді цей вибір виглядав логічним і безпечним, але вже через вісім років Бенедикт XVI оголосив про своє зречення, пояснивши це погіршенням здоров’я. Це рішення спричинило чималий резонанс і навіть критику, адже Понтифік, згідно з традицією, повинен залишатися на посаді до кінця життя.

У 2013 році Ватикан опинився перед викликом: потрібно було повернути довіру до церкви. І лише після кількох раундів голосування Конклав зупинився на кандидатурі Хорхе Маріо Бергольйо. Він узяв ім’я Франциск — на честь святого Франциска з Ассізі, відомого своєю покорою, відданістю бідності та любов’ю до природи. До нього жоден Папа не обирав такого імені.

Франциск став 266-м Папою Римським, першим з Латинської Америки, першим членом єзуїтського ордену, який очолив Святіший Престол, і першим понтифіком, що не мав європейського походження з часів сирійця Григорія III, який правив у VIII столітті.

Його обрання також ознаменувало кінець тривалої традиції — понад сто років Папами не ставали монахи. Таким чином Франциск увійшов в історію як духовний лідер, який неодноразово ламав усталені канони.

Реформи, спірні кроки в Азії, новий підхід до ЛГБТ і зустрічі

Із початком понтифікату Франциска багато хто покладав на нього великі надії — відновити авторитет Церкви та запровадити давно назрілі зміни. Новий Папа одразу ж взяв курс на трансформацію Ватикану.

У 2013 році відбулася безпрецедентна подія — вперше Банк Ватикану оприлюднив щорічний фінансовий звіт. Це стало відповіддю на хвилю підозр у корупції, що набрали обертів після успіху роману Дена Брауна “Код да Вінчі”. Згодом Ватикан залучив незалежну перевірку від міжнародної компанії PricewaterhouseCoopers — крок, який раніше вважався немислимим.

Франциск також намагався особисто продемонструвати простоту та скромність, що стали його візитівкою. Він відмовився від розкішної папської резиденції в Апостольському палаці та оселився в гостьовому будинку Святої Марти. Замість лімузина обрав скромний Fiat, сам оплачував свої рахунки, користувався громадським транспортом, прагнув готувати собі їжу і жив за чітким розпорядком: прокидався о 4:30 і лягав спати рівно о 22:00.

Під кінець 2024 року Франциск переглянув традиції поховання для високих церковних чинів. Він відмовився від звичних трьох трун (з кипарису, свинцю та дуба), обравши лише одну — дерев’яну з цинковою вставкою. Також вирішено більше не виставляти тіло Папи для публічного огляду на підвищенні в соборі Святого Петра — тіло залишатиметься в відкритій труні для особистого прощання вірян.

У питаннях геополітики Франциск зробив ставку не на Європу, де Церква поступово втрачає вплив, а на Латинську Америку та Африку — регіони, де католицизм залишається потужним духовним орієнтиром і місіонерська діяльність має неабиякий попит.

Однак у Азії намагання Папи принесли розчарування. Ватикан не зміг ефективно протистояти переслідуванням християн у Китаї, де священнослужителі фактично підпорядковуються місцевій комуністичній владі. Також Святий Престол не висловився прямо щодо утисків уйгурів та інших пригноблених етнічних меншин, що викликало критику. Але на цьому тлі мовчання Заходу, очікувати більшої рішучості від релігійного лідера маленької держави було, можливо, надмірно оптимістично.

У внутрішньоцерковних справах Франциск провів низку нововведень: він спростив процедуру визнання шлюбу недійсним і неодноразово засуджував священиків, які відмовлялися хрестити дітей, народжених поза шлюбом.

Хоча Папа залишався прихильником традиційної позиції щодо абортів і евтаназії, з часом він був змушений реагувати на зміни у світогляді суспільства. Ватикан при ньому зробив важливі кроки у визнанні прав ЛГБТ-людей, не відкидаючи їх з релігійного простору.

Папа Франциск також став активним у соціальних мережах, створивши офіційні сторінки в Twitter і Instagram, попри те, що раніше Церква уникала інтернет-простору.

Одна з найрезонансніших подій його понтифікату — спроба подолати давній поділ між Римо-католицькою та Російською православною церквами. У 2016 році він провів історичну зустріч із патріархом РПЦ Кірілом у Гавані. Результатом стала спільна декларація про співпрацю, яка мала стати першим кроком до діалогу. Проте сам Патріархат Московський лишається потужним інструментом російської державної пропаганди, що унеможливило реальні зміни.

Папа Франциск також зустрічався з багатьма суперечливими політичними лідерами. У 2015 році він провів зустріч із кубинським диктатором Фіделем Кастро. Його політика зближення з Росією часто викликала обурення, особливо на тлі агресії проти України. Попри воєнні злочини, які вчиняються з благословення російського духовенства, Папа неодноразово закликав до миру, цитуючи Достоєвського та нагадуючи про християнські принципи.

Однак його звернення не знайшли відгуку: священники РПЦ продовжували підтримувати російських окупантів, а меседжі Папи, хоч і щирі, залишилися, на жаль, без практичного результату.

Суперечливі висловлювання Папи Франциска про Україну та російську агресію

За роки свого понтифікату Папа Франциск неодноразово робив заяви, що викликали широкий резонанс — особливо стосовно війни Росії проти України. Пропонуємо добірку найвідоміших з них.

20 березня 2022 року під час недільного звернення до вірян на площі Святого Петра Папа закликав припинити кровопролиття в Україні, назвавши війну «безглуздим жорстоким конфліктом» і попросив міжнародну спільноту активніше долучатися до процесу його завершення.

У наступну неділю, 27 березня 2022 року, він заявив, що людство має зупинити війну, перш ніж вона знищить його. Папа закликав політиків переосмислити свої дії та попередив, що байдужість суспільства до воєн може зробити кожного співучасником майбутніх трагедій.

15 квітня 2022 року у розмові з італійським телеканалом RAI Папа розкритикував подвійні стандарти в ставленні до біженців, вказавши на дискримінацію за кольором шкіри та походженням. Він наголосив: «Ми — расисти, і це проблема».

У цьому ж інтерв’ю він також згадав Достоєвського, цитату якого озвучила ведуча, і ця згадка спровокувала хвилю критики з боку українців, які побачили в цьому елемент культурного релятивізму — інструмента, яким Росія часто виправдовує свої дії.

В окремому випадку Папа висловив співчуття щодо загибелі Дарії Дугіної — доньки російського пропагандиста Олександра Дугіна, назвавши її «невинною жертвою». Ця заява викликала обурення української влади та призвела до офіційного звернення МЗС України до апостольського нунція в Києві.

25 травня 2023 року Папа під час онлайн-звернення до молоді з Росії нагадав їм про «велику спадщину» країни — зокрема, епоху Петра І та Катерини ІІ, яку охарактеризував як «освічену імперію». Такий підхід багато хто в Україні розцінив як небезпечну ідеалізацію колоніального минулого.

30 липня того ж року Папа звернувся до російської влади з проханням відновити «зернову угоду», наголосивши, що війна в Україні знищує навіть хліб і тим самим ображає Бога.

21 липня 2024 року Франциск використав нагоду олімпійського року, щоб закликати до перемир’я у світі. У своєму заклику він окремо згадав «мученицьку Україну», поруч із Палестиною, Ізраїлем, М’янмою та іншими країнами, охопленими збройними конфліктами.

У лютому 2024 року понтифік в інтерв’ю швейцарській телерадіокомпанії RSI заявив, що «наймужніший — той, хто готовий підняти білий прапор і сісти за стіл переговорів». Інтерв’ю було оприлюднене 9 березня й викликало хвилю критики, особливо з боку українців, які розцінили це як заклик до капітуляції.

Зусилля Папи Франциска на підтримку України

Попри суперечливі заяви, не варто повністю знецінювати роль Папи Франциска та Ватикану у спробах допомогти Україні. Хоча деякі його кроки, як-от заклики до спільних молитов українців і росіян чи риторика, що іноді звучала як заклик до примирення жертви з агресором, викликали обурення, водночас Святійший Престол доклав чимало зусиль до визволення українських військовополонених і вивезених до Росії дітей. Для цієї гуманітарної місії Папа направив свого спеціального представника – кардинала Маттео Дзуппі.

Також Папа неодноразово ініціював збір коштів і гуманітарну допомогу для українських переселенців, особисто зустрічався з тими, хто постраждав від російської агресії.

Одним із символічних жестів стала його поїздка до посольства Росії при Ватикані 25 лютого 2022 року – на наступний день після повномасштабного вторгнення. Порушивши дипломатичний протокол, Франциск особисто звернувся з проханням передати в Кремль заклик до припинення війни. Хоча російська сторона проігнорувала цей жест, він став потужним моральним посланням.

Попри насмішки агресора, Папа не припинив молитов за мир в Україні. Щонеділі у своїх зверненнях він згадує український народ, підтримуючи увагу міжнародної спільноти до трагедії, що триває.

Папа також неодноразово зустрічався з представниками України. 11 жовтня 2024 року президент Володимир Зеленський перебував на аудієнції у Ватикані, під час якої подарував понтифіку картину «Бучанська різанина: історія Марічки», нагадавши світовому духовному лідеру про жорстокість російської агресії та страждання українських родин.

Ще однією важливою подією стала зустріч Папи Франциска з предстоятелем Православної церкви України митрополитом Епіфанієм 13 грудня 2024 року. Вони разом молилися за мир в Україні — зустріч, яку багато хто сприйняв як фактичне визнання ПЦУ з боку Ватикану.

Останні місяці життя Папи Франциска

9 лютого 2025 року під час урочистої промови на площі Святого Петра, присвяченої річниці італійських сил оборони, Папа Франциск несподівано змушений був перервати звернення через труднощі з диханням. Незабаром після цього він потрапив до лікарні.

ЗМІ та церковні джерела почали повідомляти тривожні новини про стан понтифіка. У 88-річного Франциска медики діагностували полімікробну інфекцію та тяжку форму двостороннього запалення легень. Представники Ватикану офіційно підтвердили серйозність хвороби, а деякі інсайдери навіть припускали, що ситуація може швидко погіршитися.

У цей період активізувалися розмови про можливе зречення понтифіка, за аналогією з Бенедиктом XVI. Втім, сам Франциск не поспішав з таким кроком, висловлюючи бажання завершити Ювілейний рік католицької церкви, попри погане самопочуття.

Незважаючи на проблеми зі здоров’ям, Франциск залишався активним: продовжував участь у важливих заходах, хоч і пересувався здебільшого у візку через біль у спині та колінах. У січні 2025 року світ побачили його мемуари під назвою “Надія”.

6 квітня Франциск уперше з’явився на публіці після госпіталізації – він узяв участь у події, присвяченій Ювілею хворих та медичних працівників. А 20 квітня, на Великдень, він благословив вірян із балкона базиліки Святого Петра, однак месу через стан здоров’я не проводив. Тоді ж Папа знову згадав Україну, закликаючи до миру, а також до звільнення військовополонених і політв’язнів.

У ті ж дні Франциск прийняв віцепрезидента США в “Домі святої Марти”, провівши з ним коротку приватну розмову.

Вранці 21 квітня 2025 року надійшла трагічна новина — Папа Франциск помер у віці 88 років.