Загинула українська художниця Маргарита Половінко, яка захищала Україну

Війна забрала життя талановитої мистикині та волонтерки На фронті загинула 31-річна українська художниця, волонтерка та парамедикиня Маргарита Половінко. Вона віддала своє життя за Україну та служила у другому механізованому батальйоні 3-ї окремої штурмової бригади. Про її смерть повідомили митці Інга Леві та Нікіта Кадан, а також сестра мисткині через Instagram Stories. Художницю поховають у рідному місті Маргариту поховають 11 квітня в її рідному Кривому Розі, на центральному кладовищі, на Алеї Слави. Що відомо про творчість Маргарити Половінко Маргарита Половінко народилася 24 березня 1994 року. Вона здобула художню освіту у Дніпропетровському театрально-художньому коледжі, а згодом навчалася в Національній академії образотворчого мистецтва та архітектури, спеціалізуючись на станковому живописі. Читайте також: Пугачова у вигнанні написала дві пісні про війну та розізлила Z-патріотів До початку війни її роботи були зосереджені на темах постіндустріального суспільства, маргіналізованих верств населення та людської самотності. Її героями часто ставали міфологічні "щезники" – символи людей на периферії суспільства. Мистецтво Маргарити змінилося під впливом війни. Вона почала вести щоденник і малювати простим олівцем, а згодом — навіть кров'ю. У своїх роботах вона зображала смерть не як жах, а як постійного супутника, що присутній поруч і іноді навіть допомагає. В одному з інтерв'ю вона пояснила: "Кров яскраво-червона на початку, як спогад про травму. Потім робота тьмяніє, стає коричневою чи навіть зеленою. Спогад про травму теж залишається, але змінює свою насиченість, свій колір". Кривий Ріг, рідне місто Маргарити, стало важливим джерелом натхнення для її творчості. Місто, оточене червоними від руди кар'єрами, вона називала "кров’ю землі", що отримало особливий символізм під час війни і відобразилося у її роботах. Волонтерська діяльність та участь у війні З початком повномасштабного вторгнення Маргарита не залишилася осторонь. Спочатку вона активно волонтерила: їздила на Миколаївщину та Херсонщину, допомагала відбудовувати зруйновані будинки. Пізніше вона приєдналася до евакуаційних екіпажів, вивозячи поранених бійців з найгарячіших точок фронту, а згодом вступила до армії, ставши частиною Другого механізованого батальйону 3-ї окремої штурмової бригади.