Вірші про кохання українських поетів, які зачіпають душу

Здається, що про кохання вже сказано безліч слів, і додати щось нове майже неможливо. Однак кожна історія кохання – унікальна, адже почуття кожної людини неповторні. Саме тому вірші про любов є у творчості майже кожного поета. Микола Вінграновський, "Вас так ніхто не любить" Вас так ніхто не любить. Я один.Я вас люблю, як проклятий. До смерті.Земля на небі, вечір, щастя, дим,Роки і рік, сніги, водою стерті,Вони мені одне лиш: ви і ви…Димлять століття, води і народи…Моя ви пам’ять степу-ковили,Зорі небесний голос і свободи.Дивіться, гляньте: мій – то голос ваш:Як світиться він тепло на світанні…Я вас люблю, як сіль свою Сиваш,Як ліс у грудні свій листок останній. Микола Вінграновський, "Це ти" Це ти? Це ти. Спасибі… Я журюсь.Проходь. Сідай. У дні оці і ночіВчорашніми очима я дивлюсьВ твої сьогоднішні передвечірні очі.Чим ти збентежена?.. Оце я тут живу.Отут я видумав себе й тебе для тебе.Отут я серце виняньчив для неба,Не знаючи тоді, що небом назову.Тепер послухай: з нашого жалюТепер залишились одні слабкі півзвуки.Любові нашої обличчя не люблю.Її обличчя – то обличчя муки…Кажу ж, кажу ж у звітреному сніУ зимі, в осені, у літі, у весні:Весною, літом, восени, зимоюДві білих пісні рук твоїх зі мною.Ти – ранок мій, ти – південь мій і вечір.Ти – ніч моя… Хоч все на світі – втеча! Анатолій Рекубрацький, "Наче сон" Наче сон. Наче сон.Наче запах торішньої м’яти.Наче яблуні цвіт.Котра в юності ще відцвіла.Я не можу тебе,Я не можу тебе пригадати.Ти ж такою була,Мов ніколи моя не була. Я забув. Я забув.Вже й ім’я твоє сонячно-чисте,Тільки помахи рук,Як від тебе везли поїзди.Тільки власний портрет,Що відбився в очах променистих.Облітають літа.Облітають літа назавжди. Зачекай. Зачекай.Це не сон. Не уява. Не казка.Це само по собіУ житті воно склалося так,Що вогні вказівніПопереду давно вже погасли,Та тримає менеТвій давно проминулий маяк. Василь Стус, "Вимріяна і близька донині…" Вимріяна і близька донині,Незнайома, але й знана теж,Заховавшись в довгій самотині,Вже мене не кличеш, не зовеш.Спогадами не повернеш хвилі,В сумі сновидіння не відкинь,Не скорись непам’яті в знесилліІ фантазувати не покинь.Не зрони кохання в теплім гніві —Ти мені дорогу перейшла,Опустивши очі мовчазливі,Лиш на серці легкий сплеск весла.Може, ти нічого не забула,Може, ти і досі збереглаСерце, розтривожене і чуле, —Тільки все припорошила мла. Василь Стус, "Тільки тобою" Тільки тобою білий святиться світ,тільки тобою повняться брості віт,запарувала духом твоїм рілля,тільки тобою тішиться немовля,спів калиновий піниться над водою —тільки тобою, тільки тобою!Тільки тобою серце кричить моє.Тільки тобою сили мені стаєдалі брести хугою світовою,тільки Тобою, тільки Тобою. Михайло Старицький, Виклик ("Ніч яка, Господи, місячна…") Ніч яка, господи! Місячна, зоряна:Ясно, хоч голки збирай…Вийди, коханая, працею зморена,Хоч на хвилиночку в гай! Сядем укупі ми тут під калиною —І над панами я пан…Глянь, моя рибонько, — срібною хвилеюСтелеться полем туман; Гай чарівний, ніби променем всипаний,Чи загадався, чи спить?Он на стрункій та високій осичиніЛистя пестливо тремтить; Небо незміряне всипано зорями —Що то за божа краса!Перлами-зорями теж під тополямиГрає перлиста роса. Ти не лякайся-но, що свої ніженькиВмочиш в холодну росу:Я тебе, вірная, аж до хатинонькиСам на руках однесу. Ти не лякайсь, а що змерзнеш, лебедонько;Тепло-ні вітру, ні хмар…Я пригорну тебе до свого серденька,Й займеться зразу, мов жар; Ти не лякайсь, аби тут та підслухалиТиху розмову твою:Нічка поклала всіх, соном окутала —Ані шелесне в гаю! Сплять вороги твої, знуджені працею,Нас не сполоха їх сміх…Чи ж нам, окривдженим долею клятою,Й хвиля кохання — за гріх? Микола Вороний, "Талісман" Любов – це талісман,Урочий подарунок.Любов – кип’ячий трунокЗ ілюзій та оман.Хай трапиться титан –Сп’янить його цілунок!Любов – це талісман,Що кидає в туманЗамріяних пестунок,Чіпнувши серця струнок,Веде в шалений тан!Любов – це талісман,Що нищить обрахунок,Псує ввесь план, керунокІ завдає нам ран…Чи ж є на цей дурманСякий-такий рятунок?!.Любов – це талісман, –Це той заклятий стан,Коли снує малюнок,Химерний візерунокВ душі у нас… шайтан!Любов – це талісман. Василь Симоненко, "Любов" Дзвенять німою тугою ліси,Коли їх ніч тремтлива обнімаєІ від очей у ревності ховаєПринади їх первісної краси. Бринять живою радістю ліси,Як ранок спалахне на небокраї,Як сонце огняне завісу піднімаєІз їх первісної і чистої краси. Мені здається,— може, я не знаю,Було і буде так у всі часи:Любов, як сонце, світу відкриваєБезмежну велич людської краси. І тому світ завжди благословляєІ сонце, що встає, і серце, що кохає. Михайль Семенко, "Сьогодні" Я сьогодні курю і курю папіросиЯ сьогодні смутнийЯ сьогодні смутний я сьогоднісмертельно смутнийБо люблю її косиВечір притих зачарований місяцем соннимДе самотить наш паркЯ сьогодні не там ах я хочу у паркХочу бути розмовнимАле буду мовчать поки прийде четверКілька стоскнених деньБо не можу ж я перший — який зараз деньМісяць вечір завмерЗа одною — одна — я курю папіросиЯ сьогодні смутнийЯ сьогодні смертельно смертельно смутнийЯ люблю її коси. Сергій Жадан, "Пливи, рибо, пливи…" Пливи, рибо, пливи —ось твої острови,ось твоя трава,ось твоя стернова:править твій маршрут,шиє тобі парашут,пасе тебе в глибиніпри своєму стерні. Коли зелені зіркипадають в гирло ріки,тоді твоя стерновапромовляє слова:це ось — мої сни,це — рибальські човни,це — ніч, це — течія,це — смерть, певно, моя. Життя — це тиша й сміх.Його стане на всіх.Його вистачить всім —всім коханням моїм.Тому лети, рибо, лети —я знаю всі мости,знаю всі маяки,роблю все навпаки.Лише твої слова,лише таємниці й дива,лише сповідь і піств одному з портових міст. Кохай, рибо, кохай,хай безнадійно, хай,хай без жодних надій —радій, рибо, радій. Любов варта всього —варта болю твого,варта твоїх розлук,варта відрази й мук,псячого злого виття,шаленства та милосердь.Варта навіть життя.Не кажучи вже про смерть. Читайте також: День святого Валентина: що відомо про свято Сергій Жадан, "І ця любов із доторком біди…" І ця любов із доторком біди,і ці слова, які назавжди вивчив:веди мене, мій звичний і убивчий,мій чорний часе, — стримуй і веди.Уздовж доріг — тривалих, золотих —ходою обережною мисливцяведи за тих, хто здався і спинився,за тих, хто помилився і затих.В цій осені — тривожній і німій,де замовкає голос недоречний,веди мене, мій вічний, мій конечний,мій втрачений і небезпечний мій.І теплих сосен набраний курсив.І вересня різке різноголосся.Ще не скінчилось те, що почалося.Ще може статись все, про що просив. Сергій Жадан, "Тепер я буду твоїми очима" З випаленими очима й залізом в ключиціжити далі потрібна вагома причина.І вона говорить йому, дивлячись в застиглі очниці:не хвилюйся – тепер я буду твоїми очима. Я завжди зможу дати якусь пораду.Я оповідатиму, яка погода.Я тебе надто люблю, щоби казати неправду.Твоє небажання жити – просто погорда. А він відчуває, що в тілі його забагато металу,А він знає, як чорно буде йому до кінця його віку.А він чує голоси тих, хто виходить з вокзалу.А він знаходить сльозу, торкнувши мертву повіку. І каже: тоді розкажи мені, чого я не бачу?З чого зараз складається небо над нами?Скажи, як ти переконуватимеш мою душу незрячу?Скажи, як домовлятимешся з моїми снами? Ти не бачиш, – говорить вона, – як нам бракує удачі,як вперто протоптують стежку ранкові трамваї,а ще не бачиш, як постаріли ті, кого ти бачив,і як забувають про тих, кого вже немає. Я зможу, – говорить вона, – бути легкою, як видих,бути як звір, що нікому не вчинить кривди.Єдине, чого не зможу –зробити так, щоби ти забув про своїх загиблих,щоби тобі не снились ті, хто ніколи не прийде. …І навіть якщо ця зима буде тривати роками,навіть якщо світ болітиме кожним вдихом –будь його диханням і руками,будь голосом його, будь його сміхом. Маєш тепер бачити за тих, хто не бачить,Маєш тепер любити за тих, хто не любить,Цієї зими навіть дерева стоять, неначевони теж втомилися, вони теж, як люди. Будь продовженням його збитих пальців,будь закінченням його довгих речень.Зимове небо над вами вранціскладається з доказів і заперечень. Іван Франко, "Тричі мені являлася любов" Тричі мені являлася любов.Одна несміла, як лілея біла,З зітхання й мрій уткана, із обснов Сріблястих, мов метелик, підлетіла.Купав її в рожевих блисках май,На пурпуровій хмарі вранці сіла І бачила довкола рай і рай!Вона була невинна, як дитина,Пахуча, як розцвілий свіжо гай. Явилась друга — гордая княгиня,Бліда, мов місяць, тиха та сумна,Таємна й недоступна, мов святиня. Мене рукою зимною вонаВідсунула і шепнула таємно:“Мені не жить, тож най умру одна!” І мовчки щезла там, де вічно темнно.Явилась третя — женщина чи звір?Глядиш на неї — і очам приємно, Впивається її красою зір.То разом страх бере, душа холонеІ сила розпливається в простір. Спершу я думав, що бокує, тонеДесь в тіні, що на мене й не зирне —Та враз мов бухло полум’я червоне. За саме серце вхопила мене,Мов сфінкс, у душу кігтями вп’ялиласьІ смокче кров, і геть спокій жене. Минали дні, я думав: наситилась,Ослабне, щезне… Та дарма! Дарма!Вона мене й на хвилю не пустилась, Часом на груді моїй задріма,Та кігтями не покида стискати;То знов прокинесь, звільна підійма Півсонні вії, мов боїться втрати,І око в око зазира мені.І дивні іскри починають грати В її очах — такі яркі, страшні,Жагою повні, що аж серце стине.І разом щось таке в них там на дні Ворушиться солодке, мелодійне,Що забуваю рани, біль і страх,В марі тій бачу рай, добро єдине. І дармо дух мій, мов у сіті птах,Тріпочеться! Я чую, ясно чую,Як стелиться мені в безодню шлях І як я ним у пітьму помандрую.