4 поради психолога: як пережити смерть близьких, коли навколо війна

Практичні поради психолога для тих, хто втратив близьких

Українці, що вже майже 10 років живуть у стані війни, часто стикаються з втратами. Гештальт-терапевтка Альона Головіна в інтерв’ю “Суспільному” дала практичні поради, як справитися з втратами та допомогти тим, у кого близька людина загинула на війні.

Раніше ми писали, що популярні гриби врятують вас від депресії.

Вона зауважила, що перше, що переживає людина, втративши родича, знайомого чи коханого – це стрес та шок.

Як підтримати близьких у їх горі

За її словами, найчутливіша втрата для людини – це смерть її дітей. Такі втрати називають “непоправними”. Важливо у такий період намагатися не залишати людину наодинці з бідою – взяти за руку, пригорнути, сказати теплі слова підтримки, розділити горе.

“Горю треба дати можливість виконати свою роботу. Є крива проживання втрати й горя. Вона може складатися з п’яти фаз: заперечення, гнів, компроміс, депресія та прийняття ситуації”, – пояснила фахівчиня. При цьому рідні та друзі людини, що переживає гірку втрату, мають не зупиняти страждання, а допомагати їх пережити.

“Важливо, щоб людина це прожила, інакше – вона це капсулює”, – каже Альона Головіна.  

Чого не можна говорити людині, що переживає втрату

Заборонені слова при цьому, це щось на кшталт:

“Досить плакати, живи далі”

“Ну скільки можна страждати”

“Візьми себе в руки, досить плакати”.

Коли треба звертатись по допомогу та до кого

Однак, якщо депресивний стан через втрату посилюється, важливо залучити до допомоги фахівця, який допоможе залікувати душевну рану. 

Альона Головіна зауважила, що зі своїми проблемами впоратися самому не всім до снаги. Дехто має ресурси почати жити заново, декому не обійтися без сторонньої допомоги.

“Якщо людина замикається в собі, не виходить на зв’язок чи відмовляється від їжі, то тут потрібна допомога”, – зауважила експертка.

Що ще можна зробити для підтримки

Що стосується того, як підтримати людину, яка втратила когось на війні, Головіна порадила не знецінювати біль іншої людини й тим більше його ігнорувати. Варто знайти час для моральної, можливо й фізичної підтримки. 

“Зазвичай слів замало. Наша присутність біля людини, коли ми її бачимо та чуємо, а також можемо підійти до неї з теплим чаєм та огорнути ковдрою, бо після реакції шоку холодно, – це буде кращою допомогою”, – каже фахівчиня.

Також варто дати людині виплакатися, можливо поплакати й разом, аби вбита горем людина могла проявити емоції й не тримати їх в собі. 

“Найкращі ліки – наша жива участь та присутність”, – резюмувала Головіна.